«Рабів до раю не пускають…»
Сьогодні минає 12 років відтоді, як від снайперської кулі загинув Герой України, Герой Небесної Сотні — Василь Петрович Прохорський.
Народився 4 травня 1980 року в селі Щуча Гребля Бахмацького району.
У 1997 році закінчив Дмитрівську ЗОШ. Навчався в Міжрегіональній академії управління персоналом, згодом здобув освіту за фахом електрика торговельного обладнання. Працював певний час в органах МВС України, потім — у приватній охоронній фірмі, у технічному відділі електриком торговельного обладнання.
Перевагу надавав волонтерській роботі в медичній службі, з якою зустрів штурм спецпідрозділів «Беркута» 18 лютого 2014 року. Завантажуючи поранених у карети швидкої допомоги, він зазнав шести вогнестрільних поранень, з яких одне — кульове поранення в потилицю. І в одну мить смертельна куля обірвала його життя. Це сталося в районі Львівської барикади, на вулиці Інститутській.
Він віддав своє життя за свободу, гідність і незалежність нашої держави. У найважчі для країни дні стояв пліч-о-пліч із тими, хто не побоявся вийти за правду. Його мужність, відданість та незламний дух стали символом боротьби українського народу за своє майбутнє.
Указом Президента України від 21 листопада 2014 року № 890 «Про присвоєння звання Герой України» за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності, йому присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
