37 ДНІВ ОКУПАЦІЇ ДМИТРІВЬКОЇ ГРОМАДИ
37 ДНІВ ОКУПАЦІЇ…
(із спогадів жителів Дмитрівської громади)
24 лютого 2026 року минає четверта річниця початку повномасштабної війни росії проти України. Цей день залишиться назавжди не тільки в історії, але і в пам’яті кожного українця.
24 лютого 2022 року назавжди розділило життя українців на “до” та “після”. Цей напад став кульмінацією загарбницької війни, яку ворог розпочав проти нашої держави ще 12 років тому.
Дмитрівська громада одна з перших у Ніжинському районі відчула, що таке окупація. В ніч з 24 на 25 лютого по селах Голінка, Гайворон, Рубанка, Терешиха, Смолове пройшли колони танків, БТРів та автомобільної військової техніки ворога в напрямку Києва. Відразу в цих насалених пунктах ворог виставив блокпости. З ініціативи селищного голови Валентина Бойка, при підтримці його однодумців був створений загін територіальної оборони, який своїми діями завдав багато неочікуваного супротиву російському агресору. У цей період місцеві жителі опинилися в умовах постійної небезпеки, без звичного сполучення, із перебоями в постачанні продуктів і ліків. Окупанти здійснювали перевірки документів, обмежували пересування населення, створювали атмосферу страху та невизначеності.
Головним завданням селищної ради постало питання забезпечення жителів громади продуктами першої необхідності та ліками. Щоденно не дивлячись, що ворог був поруч, з Полтавщини за 100 кілометрів від Дмитрівки завозився свіжий хліб, а по замовленню доставлялися ліки.
Попри складні умови, жителі громади підтримували одне одного, допомагали літнім людям, родинам із дітьми, ділилися продуктами та необхідними речами. Людяність, взаємопідтримка та віра в звільнення допомагали вистояти в ті важкі дні. Під час обстрілу ворогом населених пунктів, за пропозицією селищного голови люди були змушені прийняти рішення про тимчасову евакуацію. Значну кількість евакуйованих людей прийняла сусідня Талалаївська громада.
Протягом 37 днів окупації громада зазнала значних випробувань. Було пошкоджено житлові будинки, господарські споруди, дороги. Та найболючішим стали людські втрати і зруйновані долі.
15 березня 2022 року був ворогом обстріляний транспортний засіб, який перевозив працівників з села Григорівка до Дмитрівки, в якому загинув від поранення житель селища Дмитрівка Углач Анатолій Олександрович.
23 березня рашисти розстріляли інваліда з села Голінки Ковалівського Петра Григоровича, згодом жителя села Голінка Нескубу Володимира Олександровича, які перебували на вулиці під час проходження ворожої колони.
Декілька днів ворог тримав у полоні жителів села Гайворон, а учасника АТО Сидоренка Миколу Миколайовича і молодого мешканця села Ткаченка Богдана Миколайовича тримав у закритому погребі,, а відступаючи по звірячому розстріляв ні в чому не повинних людей. Відступаючи з території громади ворог також позбавив життя пенсіонерки, матері розстріляного Володимира Нескуби, Ганну Іванівну Нескубу. Таким чином рашисти позбавили життя 6 людей з цивільного населення.
Починаючи з 25 березня 2022 року протягом п’яти днів з території Гайворона ворог здійснював масований обстріл з самохідних артилерійських установок, танків територію селища Дмитрівка. Кожного дня вранці і увечері в один і той же час дмитрівчани мусили ховатися в свої укриття. Пошкоджені житлові будинки, не житлові споруди та автомобільний транспорт.
В селі Гайворон з ворожого танка був розбитий важливий міст, який з’єднував населені пункти громади село Голінка і село Гайворон. Відремонтував міст меценат Анатолій Бойко, уродженець села Гайворон. .
На шляху просування ворог обстрілював житлові будинки, та інші об’єкти інфраструктури громади сіл: Голінка, Гайворон, Рубанка, Терешиха, Смолове.
Завдяки мужності та героїзму українських військових , при допомозі місцевої територіальної оборони територію громади було звільнено від окупантів. 2 квітня 2022 року став днем звільнення, символом незламності, сили духу та віри в перемогу.
Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто віддав своє життя за свободу і незалежність України, та висловлюємо щиру вдячність усім, хто боронив і боронить нашу землю.
Пам’ятаємо. Шануємо. Переможемо.
