4 травня Прохорському Василю Петровичу мало б виповнитися 45, але йому навіки 33…
4 травня Прохорському Василю Петровичу мало б виповнитися 45, але йому навіки 33… З глибоким сумом згадуємо героя, який віддав своє життя за мир і свободу нашої країни.
Василь Петрович народився 4 травня 1980 року в с. Щуча Гребля, Чернігівської області. Після закінчення школи його призвали до армії, а службу продовжив у поліції. Паралельно навчався у Міжрегіональній академії управління персоналом за спеціальністю "Правознавство". Через шість років звільнився з правоохоронних органів і влаштувався охоронцем до приватної компанії, яка реалізувала електронні прилади. Згодом йому запропонували перейти у технічний відділ компанії.
За словами друзів та колишніх однокласників, Василь Петрович активно брав участь в акціях Євромайдану з початку грудня 2013 року. Перевагу надавав волонтерській роботі у медичній службі, з якою зустрів штурм спецпідрозділів 18 лютого 2014 року. Завантажуючи поранених у карети швидкої допомоги, отримав кульове поранення у потилицю, від чого помер на місці. Захисника поховано на Чернігівщині в с. Дмитрівка.
21 листопада 2014 року Василю Прохорському було присвоєно високе звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції Гідності. Також нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно).
Важко знайти слова, щоб описати біль втрати. Проте ми маємо пам'ятати, що такі люди, не зникають безслідно. Їх жертовний подвиг не буде забутий, і ми завжди будемо вдячні за їхній внесок у наше майбутнє.
Вічна пам'ять та шана Герою!
