Т.Г.Шевченко - геній , що випередив свій час!
Щороку в березні українці, де б вони не були, згадують і вшановують Тараса Шевченка.
Це не стільки данина моді чи виконання обов’язку, але певною мірою потреба особистості, яка черпає з його творчості все для нас таке болюче й злободенне, щире й глибоке, щемливе й могутнє, незламне, справжнє.
Його доробок – ключ до більш глибокого розуміння потреб, болю, прагнень усього українського народу. Він – справжній геній, вірний син України, багатогранний і часом складний, як саме життя, але він – надзвичайно сильна духом людина. І як би десятиліттями безбожники не намагалися сфальшувати, приховати, спотворити цю правду – її, як і світло, не сховаєш.
Варто просто взяти до рук його твори (поезію, прозу, драматургію), листи, Щоденник, статті, записки, альбоми малюнків тощо – вони віддзеркалюють зокрема і його християнський світогляд, шанобливе, синівське ставлення до Бога і святинь, засвідчують віру і прагнення справедливості, правди, волі, любові, братерства, єднання.
Тарас Шевченко впродовж усього свого життя вогненним словом боровся проти неправди, кайданів – не лише царських, панських, а й, насамперед, духовних, якими був скований та ув’язнений віками його рідний народ: «Кругом неправда і неволя, народ замучений мовчить…».
З історії...Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці Черкаської області в сім`ї кріпосного. У 9 років втратив матір, в 11 - батька. У 1831 році Шевченко був відданий на 4 роки в учні до художника Василя Ширяєва в Петербурзі. У складі артілі художника Шевченка брав участь у розписі Петербурзького Великого театру як підмайстер-рисувальник. У 1838 році впливові покровителі Шевченко, серед яких - художник Карл Брюллов, поети Василь Жуковський та Євген Гребінка, викупили молодого поета на свободу. Пан погодився відпустити кріпака за чималу на той час суму - 2,5 тис. рублів. Щоб її зібрати, Карл Брюллов написав портрет Василя Жуковського - вихователя спадкоємця престолу, і портрет був розіграний в лотерею, в якій взяла участь царська родина. Отримавши свободу, Шевченко став студентом Петербурзької Академії мистецтв. Завдяки високому рівню підготовки його зарахували відразу в четвертий клас. Незабаром він став одним з улюблених учнів Карла Брюллова. У 1840 році вийшла перша збірка віршів Шевченка «Кобзар», куди увійшло 8 віршів. Книга розійшлася за два тижні і придбала неймовірну популярність. Окремими виданнями вийшли поеми «Гайдамаки» та «Гамалія». Протягом останніх трьох років життя Шевченка, незважаючи на підірване здоров`я, активно займався просвітницькою діяльністю. Підготував до друку «Буквар» для вечірніх шкіл (був випущений тиражем в 10 тис. примірників за рахунок автора). У 1860 році Шевченко став першою людиною в Російській імперії, який отримав звання академіка гравюри.
Помер Шевченко 10 березня 1861 року в віці 47 років від хвороби серця. Був похований на Смоленському кладовищі в Петербурзі, а за два місяці труну з його прахом, відповідно до його заповіту, перевезли в Україну і поховали на Чернечій горі біля Канева.
